Класифікаційна шкала UIAA

I Легкі: Найпростіша форма скелелазіння, але вже не лише суто пішохідний рельєф. Для підтримання рівноваги потрібне використання рук.

II Помірно важкі: Початок лазіння, під час якого вимагається техніка трьох точок опори.

III Середньо важкі: На експонованих ділянках вже рекомендується проміжна страховка.

IV Важкі: Необхідний скелелазний досвід, ділянки цього ступеня зазвичай вже вимагають більше точок проміжної страховки.

V Дуже важкі: Лазіння вже ставить значні вимоги до тренованості скелелаза. Часто це вже навислі ділянки.

VI Надзвичайно важкі: Необхідні хороша техніка та надійна страховка.

VII Винятково важкі: Велика експозиція часто поєднується з обмеженими можливостями страховки, навіть відмінним скелелазам потрібна спеціальна підготовка для кожного виду скель, щоб пройти маршрути цього ступеня без зривів.

VIII до X Посилення попередніх складнощів, вимагає вже дуже специфічного тренування. Зазвичай ця складність недоступна скелелазам, які не тренуються на штучному стенді та не приділяють значну частину свого тренувального плану специфічним силовим вправам. Звичайне лазіння на таких рівнях складності доступне лише професійним спортсменам.

XI Сучасна межа скелелазних можливостей. Як правило, необхідне попереднє відпрацювання маршруту, і навіть топові скелелази не здатні часто повторювати ділянки цього ступеня. Для подолання необхідні ідеальні умови, пікова форма та повна зосередженість на результаті. Цей рівень складності часто долається із заздалегідь встановленою страховкою. Шкала UIAA відкрита вгору. Для точнішого розрізнення до числового значення додаються знаки плюс (+) і мінус (-). Проходження завжди має бути описане або намальоване за єдиним стандартом. Шкала UIAA розрізняє вільне лазіння, виражене класифікаційними ступенями, та технічне лазіння, позначене ступенями від A0 до A5. Використання розпірних гаків (шлямбурів) позначається літерою «e» (наприклад, A4e).